Приветствую тебя, читатель! ;)

В этом блоге ты не найдешь последних новостей, стебных видео или фото, слетен, и прочей мишуры, которую можно раздобыть в Гугле. Впрочем, не только в Гугле.) Публикую здесь скромные труды своего творчества, наблюдения, переживания и, просто, жизненные истории. Как и сказано выше - душевненько о наблюдаемом.

Ритм блога: Сплин - "Конец прекрасной эпохи" (Бродский)

пятница, 5 октября 2012 г.



Слово за словом, будуємо мову
Політика будь-якої держави часто становить своєрідне сплетіння певних повторюваних тенденцій. Так, у системний вузол зовнішньої політики незалежної України надійно вплетена ідея наслідування Заходу. Умовне поняття “Захід” ледь не кожен останнім часом розуміє по-своєму. Комусь за орієнтир править світова політична карта, де на тому ж таки географічному заході розмістилися Сполучені Штати, а хтось іменує “Заходом” стареньку Європу. Не всю, звісно, а головним чином - лідерів країн-учасниць Євросоюзу, до яких ми невпинно звертаємося за черговою допомогою в разі економічної халепи. Чого приховувати: незалежна Україна молода й недосвічена, тож у спробах повчитися у старших нічого ганебного немає. Точніше, не мало б бути, якби ці спроби не були такими бездумними. Аби переконатися в цьому, поговоримо про... кіно.
Фільмографічну першість західний світ перейняв давно, та й сучасну кіномоду та політику диктує також він. І в даному випадку під “західний світ” ми вже не стільки підписуємо Європу, скільки славнозвісний Голівуд. Американські кінопродукти витіснили зі світового прокату ледь не всіх світових побратимів. Що й казати? - Ми, українці, давно звикли до англомовних назв стрічок, які наші перекладають, як заманеться. Ми навчилися розрізняти підступні “фантастику” та “фентезі. Ми навіть згодні дивитися фільми мовою оригіналу, аби тільки субтитри були. Однак минає час, з’являються нові технології, поняття й, відповідно, терміни, що мають їх позначати. Ми запозичуємо в лексикон ледь не все, що чуємо, намагаючись бездумно адаптувати часто неосягнуті поняття до української мови. Що з того виходить - розгляньмо нижче.
Не фільмом єдиним
Продюсери картини з великими касовими зборами рідко обмежуються єдиною частиною. Так, приблизно через рік після виходу на екрани, у популярного фільма з’являється продовження. Для позначення другої частини того чи іншого кінотвору давно вживають термін “сиквел”. Та буває, на 2-й частині режисери не зупиняються й продовжують знімати улюбленців публіки в численних продовженнях історії. На фоні переважно “пустих” сюжетів актори з трендовими іменами роблять зовсім непогані гроші в касах кінотеатрів. Віднедавна для позначення 3-ї частини стрічки почали вживати термін “триквел”, а для 4-ї - вслухайтесь - “квадриквел”. Насправді, назви не є вигадками закордонних кіношників. Слово “сиквел” є лише адаптованим латинським “sequela”, що в дослівному перекладі означає “наслідування, продовження”. Останні два терміни поєднують латинські назви літер “3” та “4” з часткою “квел”, яка вказує саме на продовження чогось. Однак, погодьтеся: якщо в межах контексту читач може додумати значення цих термінів, то поза змістом - наприклад, кінорецензії - пересічна людина навряд осягне їхні значення. Зокрема, якщо вона (тобто, ця людина) не володіє навіть мінімальними знаннями іноземних мов. Зрештою, погодьтеся, що “квадриквел” звучить якось нерелевантно на загальному фоні літературного україномовного тексту. Та й мова наша достатньо багато на синоніми, аби уникнути вживання подібних термінів. Для прикладу, спробуємо дещо скорегувати речення, знайдене мною на одному з веб-сайтів, присвячених кінематографу. - “Майкл Бей займеться підготовкою квадриквела “Трансфермерів”. Зробимо це речення простішим: “Майкл Бей зніматиме “Трансформерів-4”.

Допрем’єрна нетерплячка
Чим менше часу залишається до виходу на екрани розрекламованої стрічки, тим більше хочеться дізнатися, що ж вони там такого назнімали. Ітнернет-користувачі вже давно знайомі з терміном “спойлер” (від англ. to spoil - псувати), під яким слід розуміти                завчасно розкриту важливу інформацію. Вона, знищуючи будь-яку допрем’єрну інтригу, псує враження від ще не переглянутого фільму. Якщо подібна інформація міститься в текстовій формі, її приховують спеціальним шрифтом, який можна побачити, лише виділивши текст. Читача сайту поперджають, що далі в матеріалі міститься спойлер, який він може пропустити, не виділивши прихованих рядків. Однак частіше враження від очікуваного псують не текстові, а відеоматеріали. Це - переважно короткі ролики, в яких показані окремі яскраві моменти фільму, перегляд яких має дати загальну картину стрічки та заохотити потенційну аудиторію залишити кілька десятків гривень в касі кінотеатру. В ідеалі, вони мають бути спрямовані на рекламу кінопродукту, а не на зниження його цікавості. Та на жаль, у 3-, 2-, а подекуди, й 1-хвилинні ролики, режисери пхають побільше ефектних сцен або кумедних моментів, які під час перегляду фільма на великому (а може й не надто великому) екрані не здаються ані вражаючими, ані дотепними. Для позначення таких роликів давно використовують термін “трейлер” (з англ. trailer - анонс, рекламний кіноролик). Не так давно, на рівні з ним почали вживати термін “тизер” (з англ. teaser - короткий рекламний ролик, заманювання). Обидва терміни несуть принципово однаковий зміст. Різниця лише в тому, що тизери переважно коротші за тривалістю від трейлерів. Віднедавна до них приєднався ще один адаптований англомовний термін - “фічуретка” (featurette - короткий художній фільм). Свого часу американці використовували цей термін для позначення короткометражних художніх фільмів, у той час, як повнометражки носили назву “feature film”. Таким чином, французька частка “етт” (ette) на кінці слова вказувала на його малу тривалість. Нині цей термін використовують, по-перше, для позначення т. зв. “фільмів про фільми”, якими люблять доповнювати DVD-диски. По-друге, ними стало модно називати зовсім невеликі рекламні ролики, в яких показують вирвані із загального сюжету, частини фільму.
На мою думку, пересічний глядач особливо не постраждав би, якщо всі ці ролики об’єднали під єдиним терміном “трейлер”. Різняться вони, по суті, лише за тривалістю, а “трейлер” позначає ролики найдовші, тож міг би охопити значення перелічених термінів. Та якщо ми вже їх розрізняємо, “фічуретка” все одно звучить якось надто “іншомовно”, як не сказати грубіше. Спробуємо на реальному прикладі з того ж веб-сайту замінити останній термін на літературні українські відповідники. “На останок - фічуретка про те, як народжувався сюжет стрічки, та чому він присвячений”. Спробуємо такий варіант: “На останок - ролик про історію створення сюжету стрічки”.
Насправді, згадані терміни є лише мізерною долею ілюстрацій бездумного запозичення в українську мову іншомовних слів. Не відходячи від теми кіно, підтверджу власну думку ще кількома прикладами: “бокс-офіс” (англ. box-office) замість “театральної каси”; “реліз” (англ. release) замість “випуску”; “хорор” (англ. horror) замість “фільму жахів”; “ребут” (англ. reboot) замість “перезапуску стрічки” і т. д... Позичаємо ми слова численні та різноманітні, що невпинно насичують нашу лексику будь-якої сфери вжитку. У свою чергу, подібні запозичення - так само лише малесенька доля тих західних трендів, які панують у вітчизняній сучасності. Далеко не завжди логічні та потрібні, вони лише свідчать, що Україна все ніяк не обійдеться без чужих ведмежих послуг, хоч, насправді, це не зовсім так. Але це вже, як то кажуть, зовсім інша тема...

Комментариев нет:

Отправить комментарий